я забуду тебе тільки тоді-коли ніколи.
як можна це забути взагалі?
цей кожен дотик твій, немов уколи
десь так безповоротньо тікає вдалині
і сумно так згадати те минуле
яке забрав ти мов валізу, і пішов
наівно думати, що все це вже забули
і щастя в інших, кожен з нас знайшов
куточки губ невимушено підіймуться
коли в розширених зіницях станеш ти
повіки стомлено ураз зімкнуться
і мрієш викинуть, забути і піти
а як забути, як піти, як викинуть?
і як змиритись з тим, що я одна
і як до темноти привикнуть,
і до усього де тебе нема.
нема.я всюди вже шукала
і спогади присипала зима
у порожнечі я тебе гукала
тебе нема.ніде тебе нема..