що тільки не відбувається в цьому житті.
іноді починаєш задумуватись для чого воно всі ці непонятні ситуації? чи вони тебе реально вчать чомусь?
я б ніколи не подумала, що можу сказати прямо людині, що я не хочу відносин. хоча, це бред, що в цьому такого?
почну з початку. щоб потім через декілька років дивуватися яка я дурочка.
коли Ж. мені написав, я і подумати не могла, що він до чогось веде. до чогось наскільки серйозного. і мене це злякало. навіть не так, я чітко усвідомила, що я цього не хочу. чи може це тільки з ним?
просто моє життя зараз таке…ммм..моє. і я не хочу його ні з ким розділяти. я не хочу нікому і нічого пояснювати. не хочу якось оправдувати свої вчинки. вибачатися і підстраюватись.
те що ми з ним пару раз погуляли і поцілуватися для мене means nothing.
і не через те, що я от така крута…просто я думала для нього теж. ан ні, хлопчина настроївся на серйозні відносини. в ітогі, мене обвинив, що проблема в мені.
а проблема взагалі є?
Ты пускаешь людей в свое море, а они не умеют плавать и тонут, обвиняя во всем тебя.
я от погоджуюся з думкою М. брата, потипу "ти просто не зустріла потрібну людину. з ним ти захочеш і весілля і дітей. всьогго і зразу".
так і є.
але поки ця, моя людина, десь займається своїми справами..чому я не можу зайняться своїми?
і взагалі, мене це доводить до сказу, коли хлопці цілують дівчину, то можна сказати "ой, а ти знаєш, я був п'яний/я думав, що ти мені подобаєшся" бла бла…і дівчата повірять і будуть говорити "ну да..це хлопці, вони всі такі". а як дівчина зробить те, що їй хочеться обійме/поцілує/переспить…ВСЕ. статус шлюхи тобі забезпечений.
я уже уявляю, що там Ж. про мене понарозказував.
але одна така невеличка деталька - i don't care.
я не розумію причин його злості і мабуть не зрозумію.
і це далеко не єдина річ яку "не розумію".
мені виписує братовий однокласник. сорі, але на що ти надієшся? не хочеться його ображати, бо ми якби спілкуємося..і надіюсь будемо знаходитись в одній компанії.
(я в надії не те, що він там буде, а те, що я трохи затримаюсь в цій компанії. літо вже близько, а з цими заводними рібятами, воно може стати просто unreal)
і я не хочу нічого псувати. а він одно пише і пише. і знову ці непрозорі натяки.
бррр… що за манія?
чому я такий солодкий фрукт для менших за мене хлопців? у мене на лобі написано, що я збираюся розбещувати дітей? чи як?
і нехай кажуть, що вік не головне… от для кого не головне, нехай живуть як хочуть. а я буду жити як хочу я.
а ще, я замітила таку прикольну штуку, що з роками нашого знайомства з К. міняється і рівень закладів в які ми ходимо. от в честь мого давно минувшого дн, він повів мене в грузинський ресторанчик. я спробувала натуральний тархун. далеко не та бадяга, яку продають в пластикових бутилках.
от воно, дорослішаємо. аж страшно. але і класно.
витрачати гроші на хороші заклади..це приємно.
на хорошу їжу, одяг, на себе… де б їх тільки взяти тих грошей?
а ще, у мене в планах почати харчуватися більш менш правильно. я не кажу, що збираюся стати ненормальним зожником, який вираховує у всьому калорії.. ні, просто їсти нормальну їжу. не чіпси і майонез.. я якби і розумію, що там хімія, але іноді хочеться. просто треба краще зрозуміти і розібратися, що це реальна шкода моєму організму. це не жарти і не тому, що так модно. мене, до речі, бісить оцей культ тіла, накачаних і навіть перекачаних дівчат..брр.. молоді канешн…але…ну неважливо. кожному своє.