Давно не зберігала повідомлень, а тут - " найяскравіша зірка на небі". Хто не розтане? Я просто давно не писала тут, але й про що писати?
Мій місяць охороняє моє зіркове світло: він обіймає, цілує, ніжить, тішить, носить круасани в 11 вечора з шоколадом і корицею, веселить, коли сяйво гасне. Мій місяць такий особливий. Хочу, щоб отак і прожили все життя разом серед мільярдів цих оточуючих космічних світил.
Щодо буденності, то стало трохи лінь: семінарів і справді особисто мені цікавих все делалі менше. І скоріше всього не через те, що воно все так нудно, а через відсутність конкретних умов виконання семінарських занять, або відсутності етикету/старання викладача продемонструвати історію із її всіма фішками і т.д. Легче стає пропустити і сухо перездати матеріал. Ах, яка ж я нудна стала:3
Знаєте, я весь час щось хочу і не маю міри: дайте довге волосся, курсову завершену, 50 кг ваги, стильний одяг, гроші, але я сама не знаю чого конкретно б мені. Це щодня в метро Льва Толстого, бачачи троянди, різновиди тюльпан і букетів, я не можу зупинитись на чомусь одному і хочу і те, і се, і те, і се, і те ще… Але це ж молодість: постійна ненаситність.
Я постійно обіцяю собі, що літом знову почну писати твори, але відчуваю, що я почала втрачати ідеї, фантазію, що раніше приходила до мене в вагоні метро. Невже я сохну, як і мій гумор? Залишається лише доросла жирна тітка?
Щоб там не було, Коран каже, що будуть праві і ліві, станеться те, що має бути, тому поки у мене є місяць, що поряд тої зірки, я у безпеці:333