Даремно ви розкидуєтесь бажаннями про те, щоби отримати волю: пуста кімната, воля від інших, жити сам - коротше кажучи, залишитись самі-самотні. Ці ваші вигуки настільки недоречні. Мій перший день не лише без Олександра, а й без людей зовсім здається найкращим прикладом самотності.
Вночі ще приходив одногрупник, здається, щоб посидіти, бо йому сумно, але у мене були закриті двері - я собі плакала сама. Як в принципі, і сьогодні, коли мій мені подзвонив. Його знесилений голос за 16 годин дороги і короткотривала розмова змусила мене за декілька секунд розревітись, як дурна. Ще дня не минуло, а я вже з розуму сходжу…. Та що там, скочуюсь зі швидкістю пулі вогнепального мушкета XV ст - в 240 м/с.
Я не могла так довго заснути через звичку, що ми з ним щось дивимось. А коли заснула опів на 5 ранку, то 4 рази переставляла будильник з 10 аж на 13:10. Тепер нагадую свого хлопця, який завжди так робив, а я не розуміла.
А коли встала, то ще годину збиралася в КНУ ім. Т.Шевченка. Ну як, поки збиралася, то додивилася 3 сезон " Симпсоны". За сьогоднішній день я говорила лише пару фраз Воробцю, що іду в КНУ, телефонна розмова з Сашею і мамою, а також короткі фрази " Доброго дня. Мені відношення в історичний архів", " Я заберу заяву в понеділок в деканаті", " Доброго дня, я за відношенням в інститут рукопису", " Це моє тепер?Дякую. До побачення!", " Дайте, будь ласка, на 10 грн. медових" (До речі, ці 7 днів я буду жити на 67 грн, з яких вже 8 пішло не жетони, 17 на поповнення інтернету, 10 на медові пряники). Повірте, яким чином ви би мене не судили, в день ви говорите в десять раз більше, ніж я сьогодні. І що? Світ, здається, без діалогів дуже самотнім. Навіть почала трохи говорити сама з собою.
З мамою ми говорили хв.3, де на питання, що я їла - я сказала, що зварила зранку плов. Плов я зварила щойно, лол, до 8 вечора в бій йшла мівіна і пряники.
На вулиці від спогадів за милого майже не розплакалась при всіх, через що у мене зачервоніли щоки. Лише спроба втриматись, щоб не згоріти з сорому, змусила мене втримати все в собі. Тоді ж я прислухалась до співу птахів. У Києві все розтануло, скрізь калюжі. Вони нагадають мені мене з Сашою, коли ми лише починали зустрічатись і я пригала по ним, кличачи його. Знаєте, було тоді так тепло, хоч й холодно. Я стрибала, змушувала його грати в "ладошы", а потім довгі поцілунки, обійми з його величезною балановою курткою. Зараз от пишу, сидячи в його кофті, яку ношу як сукню. Знали би ви, як я його люблю.
В цілому, якби не сімейні " Сімпсоны", я би зійшла з розуму. Насправді, коли поряд справді немає суспільства, ти стаєш нещасним. Щастя - це коли тебе або оточує один коханий, або 7 млрд. простих людей. Справжня самотність, про яку ви мрієте, це години спогадів і суму. Виключно суму і холодного чаю.