Змішані відчуття. З ним я справжня, не соромлюсь, не ховаюсь під масками. Все так просто, відчуття що так і має бути, що це правильно. Але скажіть, чи може бути любов без відчуття польоту, без "бабочек в животе", без нав'язливого бажання? Мені хочеться бути з ним поруч, завжди. Та якщо його немає - не відчуваю втрати, так як кажуть аж жити не можна. Чому так? Що у мене до нього?