Чули анекдот про книгу в різних країнах про слонів?
Ніби ж починалось добре, не зважаючи на моє відчуття, що день не задасться: приїхала нормально, дійшла в метро, сама довезла сумку, невідомий геолог заніс мені її до кімнати, помила холодильник, помила весь непотрібний посуд з банками, винесла сміття, лягла на 2 години спати.
А потім, на філософії, згадала І курс І семестр - екзамен з археології: ну якого чуда люди як люди, а мені попався знову варіант з питаннями, відповідей яких у мене не було? Мда, мені би варіант Віки. Потім, інтуїція підказувала мені варіант "а" та біс божий щось мене оповив і я собі не довірилась і була переконана, що " стійкість" - істина. В секундах дізналась, що це неправильно.
Та і на латині в мене зір не дуже - я нічого не могла побачити, і читання не пішло, як в людей. Короче кажучи, дірьмо день (аналогів слова не знаю).
Не хотілось і не хочу я зараз нічого, окрім втекти кудись. Скільки можна мріяти про втечу?