коли їй затишно, то зовсім не важливо яка погода, пора року чи година - вона насолоджується собою, кожною частинкою тіла, кожною незайманою думкою та маленьким почуттям, чи вже мабуть цілою історією, як їй зараз здається… вигадує нові розмови, зустрічі, обіцянки, перші "пробач" і "я більше ніколи", що одягне на наступне побачення і як буде себе вести вдома, коли він поруч… у кімнаті тихо, ніжність та волосся легко торкаються її лиця, а вона уявляє що це він… гарячий ковток пахучого чаю, спокій, улюблене ліжко, м'яка постіль та піжамка - саме вони зараз розуміють її та розділяють то маленьке щастя, з великим майбутнім… коли їй затишно - то всі думки про нього… чисті…. юні і вічні водночас.