Час біжить так швидко, я не встигаю. Хоча, важко перевести погляд на годинник, коли перед очима - твоє щастя.
Варто визначити, що ця людина робить мене щасливою, береже та піклується за мій порядок в душі та тілі. Неначе ось він - мій сад із квітами, що цвіте, пахне, оточує мене. Відсвяткували 7 місяців разом о 1:48 ночі. В точностях до хвилин. І як можна не втонути у ньому?
А на цій ноті, я розповім про нові відкриття. Будучи разом, мало того, в контексті прогулянки по торговому центрі, я вдруге спробувала суші і закохалась в них. Вони такі смачні! На ніч 13 жовтня я з Васілісою робили торт, тому маленький каприз ми зустріли із солодощами. Добре, коли так.
І ще раз, чому я люблю засинати разом!? Бо немає в цей момент страху, що зараз йому прийдеться встати і піти, а то розставання ще ціла ніч і про біду я подумаю аж зранку… до якого ще далеко.