I’m done.

Знаєш в чому найбільша твоя біда?
Чому ти ще досі носиш у грудях минуле…
В тому, що ти б йому все, цілий світ до ніг,
а він тобі навіть крихту ніжності не віддав,
більмом у оці завжди болісно муляв.

Ти зачиняєш дім, у дверях міняєш замки,
перефарбовуєш в колір самотності глухі стіни.
З ним ти б ще трохи і стала просто ніким,
стала б відлунням кроків, майже прозорою тінню.

Що залишилось?
Тільки тонни меседжів у старих архівах,
які нишком писались під покривалом.
Ніхто не винен, окрім нас, лихі – ми.
Бо він завжди у відповідь брав, а ти віддавала.

Якою б заплутаною не здавалась ця гра,
вихід один – так далі тривати не може…
У ній він давно ганебно програв,
ще досі вважаючи, що став переможцем.

Л. В.