Він і здогадатися не міг, як зробив погано. Сприймати навіть свої старі помилки, безсоромно повторюючи їх в своїй голові, а ще гірше, проголошуючи їх в голос іншим людям, одне з найгірших відчуттів. І мого плачу достатньо мало, аби цей сором зник. Я не бачу вини у його діях, але вони породжують повернення до моїх помилок. Вони роблять мені боляче. Я не хочу жити все життя, згадуючи, що десь спіткнулась. Звісно, що це придушиться в мені. Я ж нікому заново не розповім.