В житті найголовніше що? Можливо, чути хоч інколи "тому що я люблю тебе" ? Чи "вам я навіть + поставлю"? Ні, нічого з цього. Мені здається, це воля, яку ти відчуваєш, маючи чи будучи в заложницях суспільства та буденності.
Так, мені прийшлось відмовитись/відмовлятись від деяких поглядів та задоволень, але я отримала за це тепло і повагу. Так, мені нарешті прийшлось поставити крапку в багатьох справах та хрест на багатьох своїх рисах характеру та принципах, але це піде мені на користь. Єдине, у мене немає часу. Постійно.
Тік-так, ніч, день, блог і так 10 днів, за ними 10 тижнів, а далі й рік. Здається, одного разу я зрозумію, що мені 55 і я так і не навчилась контролювати своє життя, але буде і позитивна сторона: я жила по-справжньому, в ритмі, з проблемами і радощами. Я буду щаслива, бо переживу так багато, дізнаюсь стільки, що моїм внукам це буде явно цікаво, але не завжди варто буде їм це розповідати.
Отже, в житті найголовніше - ти. Ти і є те щастя, так, ти - центр всесвіту і все стається так як мусить бути.
Я в заложницях одного питання: де мої білети додому на Пасху?!