Я зовсім не про те, що покликала Александра і вперше при комусь в своєму житті пишу блог, при чому я і справді не планую вгощати його чаєм. Чайник кипів просто так, як і моє терпіння, коли на 5 поверсі неначе спеціально мене намагались взбісити. Але я хочу розповісти за інше. Можна було би похвалити зараз Александра і він подумав би, що є особливим, але я так не робитиму. Хоча він і так все знає. Мені подобається проводити так час - ніхто ніколи не проти бути дитиною, або щасливим. Хоч це і те саме. Мені комфортно, і навіть писати тут, коли він сидить і читає. добраніч: 3