Ночами чи то увісні, чи то на яву, як примара - його очі. Такі звичайно зелені, а може ні.. вже забула колір його очей. Але погляд як у кота. Ненавиджу ночі, коли він цими очима змушує беззвучно кричати падаючи у ту прірву погляду. А ще посмішка, зовсім не значна, хоча дуже виразана. Закрадається думка, що він все знає про мене і багато про що мовчить. Та вже ця посмішка направлена на іншу..