Отаке!
Подивишся, було, так аж страшо!
А само тим часом біжить та німців виціловує, куди треба й не треба, щоб підтримали…
І отож воно курячим мозком своїм мимрило:
— Правити 40-мільйонним народом…
Народом, що мав у себе за гетьманів Хмельницького та Дорошенка.
Народом, що більш самого себе любить волю свою…
І народ цей ворухнувся…
І полетіло, мов порох, скоропадщина з німцями, з сердюками, з добровольцями, кістяківськими, лизогубами…
Полетіло, щоб ніколи не повертатися!
Буває…
— Ну то й що? - запитаєте мене ви.
— Ну то й всім таким те ж саме буде! - скажу я…
Остап Вишня