Буває так, що ти отримуєш нарешті все, що хотіла, про що мріяла, через що заповнила ціле небо молитвами з одним єдиним проханням «бути поряд». Буває так, що ти настільки сильно цього хочеш, що й не помічаєш як розчиняєшся в людині, заповнюєш собою кожну його клітину, серце битись у вас починає теж синхронно.

Здається, що саме закоханою ти стаєш сама собою, такою якою повинна бути, з усіма якостями та чеснотами, які притаманні повноцінній особистості. Всередині, наче запалюється ліхтарик, і на твоє сяйво летить майбутнє. Усі дороги стають простими, ти починаєш бачити ті шляхи, які раніше здавались непосильними. Кожна мить перетворюється у есенцію чистої насолоди, яка розливається по твоєму тілу, наче парфуми. Я припинила носити суворий, нудний одяг, мені кортіло вдягатись у веселку, бути схожою на Сонце, у мене в серці оселилась вічна весна. Я, мов кішка, починала муркотіти від одного його дотику, згорталась клубочком у нього на грудях і засинала. Таких безпечних та солодких снів я ніколи не бачила у своєму житті. Іноді я підходила до нього і просила мене вщипнути.

– Навіщо? – здивовано запитував він.

– Щоб пересвідчитись, що це все не сон і що ти справжній.

Леона Вишневська "Маятник"