Як відомо, вона єдина серед Горгон була смертна. От це і є я. Саме тіло (за міфами страшне і потворне, але суть не в цьому) - це я, а змії, що у неї замість волосся - мої погляди на почуття, моя розгубленість і мінливість у стосунках. Я й ніби не погана. За міфом, Медуза колись була дуже красива, але вона назначила побачення Посейдону у храмі Афіни, за що поплатилась усім. Я теж колись була безнадійно закохана. Цікаве те, що останнє слово в минулому часі як і у теперішньому. А потім якось розгулялась. Можна і зупинитись, бо й так добре, але страшне бажання волі і перебіг від однієї "змії" до іншої, змушує сковуватись мене хоча б на трохи у ущелинах під морем. Я як Медуза Горгона. У мене завеликий вибір і я хочу скористатись кожним, а не обирати. Ось чому я думаю сказати всьому цьому "СТОП".