В кожного з нас є свій так званий "to do list". Всі ми будуємо плани - хтось довгострокові: освіта, кар'єра, власне житло, авто, широке коло знайомств, сім'я, діти.

Звісно ж, залежить від специфіки характеру людини в якій саме послідовності ці плани реалізовувати. А хтось, наприклад, не заморочується і просто… живе.
Для когось його короткостроковий план - це прокинутись зранку і приготувати собі чашку кави на сніданок.
Досвід вчить тому, що чим більше горя трапляється в житті, тим міцніше ми намагаємось вчепитись у кожну дорогоцінну мить, яка в нас ще залишилась, у всі ті можливості, які може подарувати нам всього лиш один новий день. Навіщо чекати наступного тижня, місяця, року чи десятиліття щоб щось змінилось на краще? Доля дуже часто жартує з нами у таких випадках, перевертаючи все заплановане шкереберть.

Знаю, хтось сатирично зведе брови у запереченні: "Ми ж таким чином будуємо своє майбутнє, так влаштоване життя, що доводиться про все думати завчасно, тому не роздавай тут утопічних порад і сама подумай де ти опинишся через років так зо п'ять. "

І я подумаю.
Але з усвідомленням того, що майбутнє насправді будується не згодом, воно будується зараз, цієї ж миті. Тому не дозвольте, щоб життя непомітно пройшло повз, поки ви так завзято намагались його собі "ідеально" влаштувати.

Живіть сьогодні та бережіть спокій у серці, бо він нам зараз потрібен як кисень.