Отже, за німецькою традицією, 14 лютого, я святкувала день божевільних. За шкільною традицією, з однокласницями. Звісно, цього року нас було лише 4: без Іринки, Марії і Яни. Що ж, сумно, але плани себе виправдали.
Ми були в ресторані Snow Bazilic, де я в захваті від тіста в піці і їхньої подачі чізкейку, брауні з обліпиховим соусом та Shake-up. Це було фантастично.
Іншою справою була музика, яка знизу грала інколи загучно.
Я вперше пробувала суші (!). Надіялась на криветки в кунжуті, я таки скажу: не любиш риби - не любиш суші. Це не було мені до смаку. А соус васабі горів в моєму роті. Що ж, я провела щасливий вечір з однокласницями. Я люблю їх. Ця традиція збережена вже третій рік підряд. Підтримуватиму її далі.
Дівчата поїхали в Zefir, гульбасити в клуб, дорогу я пояснила, а сама сиджу вдома з чіпсами. Прекрасно проведений день божевільних.
З святом вас, будьте не такі як всі: щасливі просто так, веселі і незалежні: 3