У попередніх постах я говорила про те, що змінилась. Це не означає багатьох речей. Я завжди буду просто Марина, ніяк інакше.
Що таке "змінитись"? Це постійні зміни у моїх поглядах. Після цих канікул, які достатньо вплинули на події, хочу сказати, що змінилось у мені головне - світобачення. Якщо ззовні, то я прагну кращого вигляду тіла, чого намагаюсь досягнути. А от якщо ви хочете скупнутись у моєму внутрішньому світі, то, будь ласка, пірнайте. Просто у мене змінилось ставлення до багатьох людей. Когось стала цінувати сильніше, точніше старих друзів в Луцьку, Карпатах і нових справжніх друзів в Києві, від багатьох романтичних поглядів я відмовляюсь, історичний факультет вимагає відданості, справа і плани в майбутньому - наснаги і старань, а не захоплень, ніжних історій. Вони і так будуть. Може. Десь на відстані. Пізніше.
Люди, які ставились до мене, як до справи, навчили мене тепер ставитись до них так само - лише вигода. Змінитись - це зруйнувати декілька своїх принципів і створити нові. Я не хочу, рахуючи зорі, втратити місяць, де місяць - це мрія життя.
Васіліса не даремно казала: " У мене відчуття, неначе після цих канікул ми всі дуже змінимось". В моїй кімнаті я не одна піддалась змінам.
Змінитись - це відмовитись від того, що раніше було таким важливим; змінитись - це зробити ще один крок вперед. Мене міняє ще думка С.А. Вознічук: " Я справді відчуваю, що одного дня ти зробиш щось таке, що змінить історію".
Поки що я змінюю лише історію свого життя.