Я зустрінусь сьогодні з самотністю
І порину в обійми із тишею.
Свої душі не балуйте гордістю,
Що не сказане, вже не напишемо.
Поведемо розмову з зірками,
Заховавшись у сивої ночі.
Ми складали трьохсотий екзамен,
Чули серцем, як сліпнули очі.
Може, й душам хтось пише закони
Й не по-людськи минає жалі,
Залишивши десятки з мільйона,
А з десятка - суцільні нулі.
Нам крила потрібні за спину,
Щоб небо побачити знову.
Людині потрібна людина,
Бо крила ростуть із любові.