Одне єдине "дякую!" - все, що маю я Тобі сказати. Ми ж такі суперзайняті і нам не до Бога, звісно ж. Ми Його не чіпаємо, то і Він нас не буде. І лише коли трапляється, щось дуже серйозне, коли ні ми, ні жодна людина в світі не може допомогти, ми несвідомо промовляємо "Боже…". Лише тоді ми розуміємо, що які б забезпечені і оточені люблячими людьми не були, наступає момент, коли всі безпорадні. Бо все Його словом створене і живе через Його слово. Це важко освідомити, але слід пам*ятати.