Хтось не зуміє тебе зрозуміти, Знов подарує не білі квіти, Хтось зашепоче: "Тебе кохаю…"- Дехто- і слова цього не знає… Хтось зацілує губи до стління, До найглобальнішого потепління. Інший-не вміє кригу стопити, Буде, як віскі-лиш з льодом пити. Для когось станеш гарячим глінтвейном, А хто не осилить-пекучим портвейном, Когось, мов домашнє вино захмелиш, А інших, неначе біленька приспиш… Мов коньяк дорогий-тебе залпом доп.ють, Сіллю лимонні рани доб.ють, Не глянуть на душу з п.ятьма зірками, Лиш просто поділять її на грами. Не кожен зуміє тебе розпити, Востаннє-на щастя стакан розбити, Закусити п.янкими на смак губами Високоградусні душевні грами…