Як це було? Мій першознайомець просто любить переходити дорогу не в тому місці. Він вирішив, що саме той момент настав - зробити перший крок, сам, і його збила машина. Він сам винен. Свої дії потрібно продумувати перед тим, як вчиняти їх. А він геть зовсім помилився, тому не отримав нічого, Можливо, хіба що трішки для задолення своїх фізіологічних потреб. Але чи назвеш його здійсненні відчуття подарунком? Скоріше біллю, якщо раціонально це обдумати. Першознайомця збила машина. Переїхала просто. Його тіло відлетіло надто далеко, аби можна було прокрутити час назад і знайти альтернативний вихід ситуації. В машині тепер сидить ще один пасажир. Першознайомцю тоді не варто було, навіть випадково, самому кидатись під авомобіль. Машина відчувала спокусу, набравши швидкість. Більше немає Першознайомця. Він хотів, щоб я зообразила його смерть. Я завершила, дякую.