Не знаю чому але саме сьогодні сльози льються градом. Вже більше року моя країна не бачить спокою. Це жах. Вже не має того ярого патріотизму, який був зі мної усе життя. Саме сьогодня все рухнуло. Єдине, що не дає мені зовсім розчаруватися в нас - це герої АТО. Ці хлопці достойні нашої любові. А влада ні. Мені щось здається, що це все пусте. Я згадую той ранок, коли дізналася, що вибори президента виїграв Петро Порошенко і згадую те обурення, що було у мене. Ведь як можно було обрати людину, котра так багато обіцяла ще на Майдані, та нічого до тіх пір не зробила. Як можно було обрати олігарха, коли ми так багато заплатили за те, щоб саме олігарх не правив нашою державою. Не знаю. Я не розуміла і досі не розумію вибір моєї країни. Мені соромно дивитись на тіх людей на засіданні ВР, яких ми, начепто, сами обрали. Тих скотів(!!!) що боролися з нами пліч-о-пліч за гідність, за правду та проти корупції. А зараз стали одними з них. Одними з тих, хто ворує, одними с тих хто кидає нас, одними з тих кому все одно на народ. І як би ми з вами не держали надію в сердці на те що все буде добре. Це - провал. Цей парламент ще гірший. Ті хоч щось обіцяли, робили оман благополуччя. А ці сразу говорять що ми все просрали. Які ж правдиві люди) Пішли ви всі до чорта.
Я ніколи, ніколи, НІКОЛИ не забуду ціх скотів. Я буду вибачатись перед кожним героєм України, справжнім героєм, життя якого більше не буде таким як раніше. Я буду вибачатись за нашу з вами помилку. Може я потім поміняю свою думку, але зараз я вважаю це нашою помилкою. Те як я всіх посилала на захист Донбасу, те як ми посилали їх на захист країни. Ми повинні були їх захищати. Саме їх. Тіх хлопців, які не винні ні в чому. Котрі ввідавали своє життя за гру влади.
Це все смішно. Але я буду пропонувати провести опитування в всіх сілах та містах Донбасу, і лише ті населені пункти, де люди будуть хотіти залишитися з нами, вважати Україною та відбудовувати їх. А інші - Донецька(Луганська) Народна Республіка. (Я змусила себе це написати, це прорив). Все хватить! Стоп війні! Не гоже це - ввідавати своє життя за тих, хто відрикається нас. Треба стати на захист наших хлопців! Я готова майже на все, ради того щоб їх відпустили додому! ХВАТИТЬ ВБИВАТИ НАШИХ ГЕРОЇВ! Хай йому грець! Мені все одно що буде з Донбасом. Хай вони роблять що хочуть. Ні - ми їх не кидаємо, а відпускаємо. Ті, котрі захочать переселитися до України з ДНР, але не буде мати змогу - я допомогу. Наша влада авжеж заб'є, але я готова допомогти з влаштуваням українців з Донбасу. Може когось і до себе додому возьму. Але якщо ця жахлива війна закінчиться. І це не пусті слова в запалу. Якщо комусь щось треба допомогти - пишить мені домовимся. Я ніколи не відрикаюсь своїх слів.