Настя сьогодні сказала таку фразу: " Ти стала надто спокійна після приїзду з Луцька". Якщо чесно, то як гучною і придирливою я була - така й лишилась. А от будучи в Луцьку, я помітила, що за дивно звичкою вела себе стриманіше, інколи офіційніше, ніж можна було б в буденному житті. Вона ж й сказала, що " раніше ти в кінці добавляла " а я бог"". Ні, їй-Богу, я не несла у цих словах сенсу такого ніби я зазнана чи краще інших. Навіть забула цей вираз взагалі, що доводить несуттєвість і підхід гумористичний до розмов, на які я не мала відповіді.
Галя ж теж виділилась фразою 4 грудня. " Я вже починаю жаліти, що розійшлась з ним". Чи повинно це нагадати мені мене і задіти? Так, думаю. Я не жалітиму про те, що сталось і забулось. Скільки б поганого він не сказав - я повинна зрозуміти, питаючи про нього - він добрий, завжди був добрим.…А Галя. Я люблю її. Ще одна цитата: " Познайомившись з тобою, я почала вчитись. Я люблю тебе". Якби ви знали, як приємно бути частинкою неї. Вона надто красива для реальності, вона добра. Звісно, є свої секрети, але це лише цікавіше - присутність таємниці.
Концерт. Були на концерті, де я знову тащілася від музики. Кну реально оздоровлює своїх студентів культурно. Мені подобається так ходити хоч трішки.
Іспанська. Скоро заліки, але ми ще поки здаємо усні теми. Я здала вже більшу половину, але ще є трохи. Я дуже боюсь екзаменів. Особливо ДІУ і Схід.
Першознайомець обійняв мене, сказавши: " я скучаю за подругою". Не знаю чи маю я право довіряти йому тепер. Забагато гріхів і неправильних висновків ми зробили за своєї дружби. Навряд я згадую все легко. Мені потрібно від дружби справжніх понять. Наприклад, " найкращі друзі". Так, я також скучила.
Надто важкий день. Надто важкий порядок думок.
Я згризла майже всі нігті.