Сьогодні випадково відкрила нашу першу переписку. Стало так тепло-тепло і… сумно-сумно. Сиділа і читала як все починалось. Пам'ятаю, як щодня чекала на повідомлення від тебе і як стрибала від радощів, коли ти все ж писав.
Де воно все зараз? Куди ти подівся?.. Навіщо пішов? Я так гостро потребую твого "як ти?" щодня. Мені так не вистачає наших розмов про все або ні про що.
Не вистачає тебе мені, розумієш? Я б гризла дерево, асфальт, лікті - все, що завгодно - аби ти тільки знову став частинкою мого життя.