А потім, вона подзвонила, плакала, казала, Що побачила смс i що не знає звідки воно взялося - I взагалі, що це я його написав ще рік тому, Що зараз в усьому винен телефон, якийсь глюк. Я мовчав, мовчав. Потім не витримав і кажу: "Слухай, мила моя! Досить вигадувати казки! Не може телефон так глючити. Не может телефон отак взяти і видати старе смс, Та ще й під чужим іменем просто не екран - не може! I кинув трубку. А потім згадую… Так у неї ж андроїд… Андроїд може!
