Мовчання й внутрішня тиша руйнує мій душевний спокій. Мені не вдається спілкуватись з людьми. Мені не вдавалось спілкуватись з людьми. Моє мовчання перетворюється на катастрофу, яка може перетворитись на внутрішній апокаліпсис. Я не можу тримати в собі стільки багна, відро переповнене. Ця хандра і моральний сплін починає роздратовувати. Вода льється з очей, як дощі у вічнозелених лісах екватора. Нажаль, немає з ким розповісти про свою руйнацію. Мені не подобається сім'я в якій я живу, мені не подобається моє місце проживання, мені не подобаюсь я. Придбати б крила і полетіти крізь роки у майбутнє, в якому вже все добре. Це був шматок мене. я не можу більше просто існувати, я хочу жити повноцінним, курва, життям.