Їх нуль. Завжди друкувала свої твори, тому боялась, що полетить система на ноутбуці. Проте я навчилась швидко набирати текст пальцями, що тепер є для мене великим плюсом. Насправді, уся моя творчість і вміння писати припала на 14-17 років. Три роки, з яких із середини 14 до 15 з половиною я писала оповідання. Назвала цю збіркою " Театр почуттів", а потім доповнила декількома новими творіннями і це стало називатись " Безліч видів любові"(30 творів). Романтик. Я була страшний наївний романтик, який вірив, що кохання існує.
Збрехала. Зміна світогляду вплинула на мене так, що наступні оповідання і вже новели писались в стилі імпресіонізму (опис почуттів, а не дій), медитації та завершувались драмою. Кількість песимізму так виросла, що про ту наївність та милість почуттів, де було двоє головних героїв, вже і не згадаєш. Тепер я писала про одного нещасного, який переживає осад того, що могло б лишитись від них після пережитих історій. Цю збірку з 13 творів я назвала " Холодний будинок".
Твори вже були не по 4 сторінки, а займали обсяг до 30 сторінок і нагадували протип роману. Я люблю їх перечитувати. Це найдосконаліша моя робота.
Тут я вирішила написати роман про людину, яка у підлітковому віці вже постає перед вибором любові і професії, і обравши, отримує протягом усього свого життя (42 прожитих) результат. Роман я писала рік, він написаний у вигляді щоденника. Я сама зараз веду щоденник, тому в такому стилі мені писати було легко.
І стоп. Я розпочала писати (це вважаю також зміною світогляду, бо почала в 16-17 років дорослішати) "Поліклініка №3" (про лікаря Віссаріоновича, який колекціонував "родзинки" тіл людей, сюжет крутиться навколо однієї з жертв) та " Цілковите розчарування" (історія невезучої дівчини, яка в кінці, вбивши маньяка, який тримав її у своєму домі, викравши, зрозуміє, що закохалась в мертвого). Далі я надіюсь, що почну писати казки для свого брата Артура.
Я писала часто п'єси для театральних кружків. Напевно, (так і є), дуже хотіла б написати п'єсу для драматичного театру. Дуже. І бути кінорежисером та писати сценарії. Я ж ніколи вам не казала, що окріи політології\історії подавала документи й на кінорежисуру в КНУ. Це ж була моя дитяча мрія.
Перестала писати.
Винен блог, в якому я віддаюсь усім емоціям, а не бережу для сюжетів.