Безпосередньо це зробило мені боляче.
- Ти ж був моїй другом, як можна розірвати такі стосунки у дружбі? - запитала я, відчуваючи прихід судом.
- Ой..боже..такі друзі. Ніякі…- відповів він, що привезло мене до внутрішніх істерик. Як можна стати ледь знайомими людьми з тим, до кого звик за 3 місяці? Від найбличих друзів до першознайомців. Мені здавалось, я знаю про нього більше ніж інші дівчата, а як виявилось - це я з категорії "зайвих".
Остання наша зустріч відбулась о 4:04 по моїй ініціативі і як страшний сон, я ніколи його не забуду. Я ніколи не скажу, що мені було за це боляче, бо я так і не почула адекватної причини. Проте мені неприємно.
Просто забути ж треба. Втрачати близьких друзів легко….напевно.
По-мому я уїбанка. Сьогоні я спортила все о 2 ночі при розмові, а потім отримала чек за послуги " друга". Я отримала чек за усі послуги.
Я отрмала чек, за яким востаннє обійняла його та не отримала поцілунок в чоло - лише в щоку. Тепер я стала як і всі - більше ж у нього немає подруги по прізвиську " Дурне море". Він був для мене дурним океаном.
Зустріч 4:04 змогла зруйнувати дружбу, на прощання давши кулачок, з ударом якого я почула в тілі бій " Пуфф….хаос".
Дякую, бувай.
" я тебе ненавиджу, " - на прощання сказала я, втративши друга.