так мало тут тебе.так мало тут нас.

місяці мовчання перетворились у кількагодинні переписування, які не мають ні щасливого, ні логічного завершення.

лізти з шкіри, аби завоювати хоч краплинку твоєї уваги.натомість тонни байдужості сипиш за пазуху, наче так і має бути.

спогади не дають дихати ночами.байдуже.не мені.тобі.
тобі завжди було байдуже.а я постійно хвилююсь де ти, і як ти, чи не замерз.

в голові і досі лунає тій голос.я чую його повсюди.чи то сходжу з розуму, чи то дійсно тебе люблю.

страх втратити тебе рівний безкінечності.

утопія.

не відправлені тобі листи згоріли за кілька секунд в моїй ненависті.своєю байдужістю ти розпалив ціле вогнище моєї недосказаності.краще б спалив мене