У нас, в родині Мафіозів, є страшний недолік - ми не довіряємо і переймаємось за все, що попало. Ніби все впорядку, але ми інколи не визнаємо почуттів людини, підозрююємо, що щось іде не так, сумніваємось у своєму виборі. " Все добре, але чи правда це?". Мій родич, Мафіозі, зараз переймається цим найбільше. Мені приємно бути найближчим йому у цій ситуації. Бо якщо ми розуміємо один одного, зацікавлюємось спільними проблемами, то видно і відчували вже подібне. Не хочу уявляти, що він відчуває. Я відчувала і мені страшно. Зараз спробую розізнати і вирішити його ситуаію, бо в нашій родині не кидають один одного. Єдине, що я сама не розумію манер "проблеми". Ця дивна прихованість. Я знаходжу в цьому подібну мені проблему, коли я довго вважала, що людина просто приховує, що любить мене.
Тільки я помилилась. Людина не приховувала.
До речі, і не любила.
Але тут, думаю, все навпаки.