І знову те саме. не слухайте моє нитьйо. мені просто треба виговориться. в який раз кажу собі все, залишаю Ю в спокої. будь що буде. не буду більше діставати своїми повідомленнями. я йому не треба. кажуть не набридай людині. якщо він не звертає уваги- значить ти йому не треба. але як?! кожного разу згадую наші зустрічі, розмові, його поведінку. все каже про те, що я йому треба. і я точно знаю, впевнена на мільйон відсотків- у нього нікого немає. то чого, в чому причина, що ми не разом?! а ці фрази (Не його. часто зустрічаю і люди кажуть) типу: "якщо твоє - нікуди не дінеться", або "якщо ти йому потрібна, то він зробить все, аби бути поряд", чи ще "живіть, чудіть, кохайте, пишіть дорогим вам людям. живемо всього один раз. і життя як мить. цініть її.". ці фрази збивають з толку. ну і що робити? чекати? мріяти і надіятися? я його кохаю. це почуття перевірене часом. 4 роки!… а як же боляче буде почути від нього що все те мені здалося. і не було ні іскри ні полум'я. очікування! ненавиджт чекати!