Кожний вечір в мені щось ніби ламається. Хочеться обіймів, а потім плакати, а потім щось бити і ламати з безвиході. Я вже неможу. Сама пишу, сама телефоную, забуваюсь у майже незнайомих людях. Вдень все добре… А вночі. Сьогодні мені наснився один з днів. Минулий новий рік. Перше січня. Ранок. В одному ліжку. Боже, що відбувалось з моїм серцем! Воно ніби на атоми розпадається, так болить. Прокинулась о 3 ночі і вже не змогла заснути. А потім жахливий ранок. Снодійне вже не допомагає. Алкоголь і цигарки теж. Допоможе тільки одне. Вірніше, один.
