Я й не знала, що без кохання так легко.
Я ніби літаю кожного дня.
Мої нерви, звісно, ніколи вже не регенеруються, але й їх вже нічого не зачепить.
Звісно, що інколи хочеться тепла. Рідної щоки, по якій можна проводити пальцями, відчувати дихання на свїй шиї і чути чийсь шепіт на вухо.
Але до чогось нового я ще повністю не готова. В мене є темрін: до зими. До цього часу мені не потрібен ніхто. Лише зробіть мені життя полегше і я буду щаслива.
