можна ж без болю, правда? можна ж без нервів і сліз день проводжати і за собою не волочити образи й злість… можна ж без тяжкості і без кривди? можна й без слів. хіба мало очей? можна шукати у дурощах привід замість насправді потрібних речей. можна ж щасливими бути - любити можна триматись за руки й серця або обіцяти - і не робити чи обіцяти й не знати кінця… можна я кину назавжди цю нішу? можна я встану і просто піду? можна? щоб якось не стало гірше я все скажу тобі на ходу: надто втомилась терпіти цю тишу надто втомилася від цього сну в якому стало нестерпно жити, в якому ти розбудити забув.