я б так поверталася знову і знову лиш би ти кликав, лиш би просив. я б розпізнала найменший із подихів, найтихший голос твій, кожне «прости»… я б так поверталася наче додому, наче до рідного тільки до тебе… я так закохалась, що втратила голову, втратила гонор свій, землю і небо. я так закохалась, що іноді соромно іноді холодно - іноді страшно. я так закохалась, що годі знаходити собі пояснення - чергові пастки. я так закохалась, що сходжу вже з розуму, що повертатись готова вічно лиш би ти кликав мене - я б без роздумів переступала поріг твій поспішно.