"…ты
стала моей целью, ради
которой я старался
развиваться и добиться
этой цели, я готов был
пускай даже
подождать, пускай
переехать на какое то
время…но вдруг, цель стала
размытой, запах неудачи,
непринадлежности…"
Навіть уявити не могла, що він такий! Він мені ніколи не казав цих або схожих слів. І як же зараз боляче, не передать словами. Я його кинула. Ми не можемо бути разом через моїх батьків. Але як же вина тягне до низу. Все життя буду просити в нього пробачення.
Хоча що йому від моїх слів… Я вже зробила. Нічого не змінити.
Він просто не прийме знову, здається.
Ні, я не зможу повернутися.
Чого я про це все думаю коли є інший, ближче і ближчий ніж той.
Самій з собою треба спершу розібратися.