Серйозно, й чесно, Саня явно був правим: Київ мене дуже міняє.
Не знаю чи добре, чи погано це, але я стаю більш строга. Мені досі незручно перед ним за таке завершення. Я дуже звикла до нього, і до його гарних манер, поведінки. Ми розійшлись, бо так буде краще. Краще, бо я не встигаю, не встигаю. Нікому не потрібні незрозумілі стосунки, але це була прекрасна історія. Таке навіть згадати гарно. Мені часто здавалось, що я його у когось вкрала, бо це надто дороге щастя. Думаю, і хочу, щоб наступна його дівчина була прекрасною. Ідеальною.
Щодо мене не питайте. От сьогодні я йшла Луцьком, слухаючи цю місцеву тиху метушню (в Києві такої тиші не буває, лиш вночі зрідка). Ідучи, розуміла, що Луцьк мене не кине, і я не кину його, але це місто сприймає мене вже по-іншому, як і я його. Окремий світ. Новий, в обмані. Щось таке, чого я раніше не відчувала - можливо, я стала більш доросла? Нічого хорошого. Інколи у мене ще є прояви дурощів, і я божеволію, кричачи, але зараз, ВДОМА, я почуваю себе іншою - надто спокійною і дорослою. Сьогодні я навіть рідше посміхаюсь.
Уявіть. рідше. ОРЗ має такі симптоми?
Здається, ні.