Я б саме так назвала події цього тижня. Чесно і відверто, все просто - "хуйоватенько". Нічим хорошим похвалитись не можу. ТА і ненавиджу форму моїх істерик: я так хочу плакати, а не можу. Мовчу і тримаю все це в собі. Я хочу закричати, але гуртожиток почує крик і мій секрет знатимуть усі. Відчуваю себе.. Мені соромно.Дуже. Я була щаслива тиждень аби зазнати краху. Мені 17, я бачила вже дещо в цьому житті, знаю, які можуть бути результати моїх дій і я все одно попадаю на ці граблі. Я невдаха. Я дурепа. Я рочарована. Знову.