Вночі до Києва - кидаю Луцьк.
Сьогоднішній день минає в думках " що ще повинна я покласти до сумки?".
Так собі настрій - я ще не поїхала о 22:з чимось, а вже відчуваю себе зрадницею, яка полишила лучан, моїх лучан. Я знала в Луцьку так багато особистостей.
" Мені потрібна сучька, тому я хочу запросити тебе", - сказав Женя і попросив прийти мене на бесіду з обласною радою Волині, щоб поспілкуватись щодо прав Молодіжної Ради міського голови. Так, я у минулому, в Луцьку, вміла добре закатувати питання для створення важких ситуацій, але я змучена від будь-яких суперечок. У мене нове життя. Ні, я не про Київ.
Вночі до Києва, Києва, Києва. Я житиму в столиці. Я повинна нормалізуватись, віддатись навчанню, а там і отримати освіту. Все так складно. Я ж звикну.
Нові друзі там. Я не забуду про лучан - я надто їх люблю. Та і у Києві я відчуваю, в компанію я влиюсь не відразу - до чортиків я люблю слідкувати.
Саша. Боже, я пишу і дурію, бо від рання він не зателефонував і не сказав результати співбесіди.
Більше не сварюсь з Андрієм наче б то. Це мій перший друг у Києві, чудеса.
Потрібно ще зайти в ремонт телефонів, купити може новенькі штани і настроїти себе на моє нове місто - Київ. Відчуття, неначе я зрадила всіх.
Я люблю вас, сильні особистості України.