не зрозумілий стан.наче добре все, і водночас так кепсько, що ладна зав"язати на шиї мотузку.настрій міняється буквально кожні три години.погано тим людям, які намагаються заговорити зі мною в години поганого настрою.після цього в них бажання спілкуватись зі мною пропадає назавжди.

сьогодні сиділа, дивилась в стелю і думала, наскільки не правильні всі мої вчинки.абсолютно всі.я не зробила нічого хорошого нікому і ніколи.

обіцяла, і через певні обставини, не виконувала обіцяне.
аби забути, давала неправдиві відповіді на питання про свої вчинки, яких і досі соромлюсь.але ж є люди, які не розуміють, чому я говорю неправду.насправді, це всього лиш такий собі самозахист від спогадів минулого.

останнім часом навіть не можу нормально ні з ким переписуватись.дратують ці банальні питання і банальні відповіді.

все змінюється.
незмінним лишається тільки бажання отримати ту одну єдину смс.
але цього ніколи не трапиться.
я втратила свій єдиний шанс, який, можливо, зміг би зробити мене кращою, ніж я є в мільйони разів.

але більше нічого не буде
ніколи