Мені здається, що мене переслідує минуле. переслідує образ людини, якій я зробила дуже боляче, якій вирвала серце і викинула, або ж почала по-живому різати-дробити на маленькі шматочки щоб скормити його диким птахам, від яких я так фанатію.Позавчора я бачила його образ і лице, і погляд. Цей прямий в очі сильний погляд, який може розчавити будь-чиє "Я". Вчора я наткнулась на пісню, яка лунала в машині, коли катались по місту. Не рідному місту. І знову, сьогодні, сон про нього. Я щаслива, я кохаю, все добре, і весь цей ланцюжок вздавж трьох подій мене лякає і насторожує.

Я знаю, що завинила перед тобою, але я не хочу бачити тебе і не хочу пересікатись ніде, ні в реальності, ні в снах.Моє гірке і плачуче синіми ріками минуле, в якому ні разу не цвіли білі троянди і червоні тюльпани. Я не забуду тебе і не позбавлюсь, але не треба переходити дорогу моєму майбутньому. Пробач ще раз, пробач сотий раз за все і за мене.