Все дуже погано. Я зараз схожа на погоду - жах.
Очі дуже печуть, тому злегка зникає зір. Цілий день ношусь по одному й тому ж місці. Здається, стрес, тому починаю їсти багато солодкого, яке не любила ніколи фанатично. Розплакалась безпричинно на фільмі " Застрял в любви". До речі, дуже милий фільм з милими акторами: багато може розповісти глядачу про сучасні стосунки в родині, між підлітками і людьми, які бояться одного разу закохатись. Але зараз не про те…Я весь час злюсь, то надто спокійна, то знову істеричу. Зникла кудись моя сміливість. Я лише щогодини переглядаю списки в яких немає ніякісіньких змін, хоча багатьом однокласникам вже зателефонували з результатами, хоча мої бали були вищими. Здається, я невдаха. Хоча чому здається?
Звідкись взявся песимізм - не дуже схоже на мене. І якесь близьке розчарування. Чесно кажучи, вперше сняться погані сни, яких я боюсь! Боюсь власних снів! О, жах. Жах, жах, жах.
Я навіть зараз психую. Не знаю, як пояснити, що у мене викручує все тіло, суглоби, не вистачає сил на будь-яке життя.
Я не боягузлива, але зараз…. у цей момент… зі мною щось не так!