сьогодні ми узнали що батько сам згодився піти на схід воювати, я знала що колись це станеться, так як йому надоїло бути "діваним патріотом", але я не думала що так бистро. Мама сильно переживає, я вже якось заспокоїлась, батько хоче це, і шо має бути то буде, я поважаю його вибір, він у мене справжній герой, він у мене патріот своєї країни, я пишаюся ним. Але я не хочу його втратити, я його дуже сильно люблю, хоча по ньому видно що він хоче воювати, він цим аж горить, так же само горить в моєму серці за нього, я не буду тримати його, але я не хочу получити його в 200том грузі.