я не можу розібратися з своїм відношенням до тебе.я кажу собі, що повинна забути, але кожен день ти не виходиш з моїх думок.ти раптово появляєшся, а потім так само зникаєш.із періодичністю в тиждень.і цей цілий тиждень я мрію, думаю, згадую.мені це набридло.ти не тримаєш, і не відпускаєш.ти сам не знаєш чого хочеш.ти хочеш щоб була Даша, до якої можна завжди позвонити коли сумно, піти погуляти, наговорити дурниць в які вона повірить.і хочеш щоб була шмара, яка завжди була б біля тебе.і коли одна надоїдала, то в хід ішла інша.в цьому весь ти.ти хочеш все і зразу.ти хочеш щоб я була тобі вірна, ти кажеш що тобі не байдуже, і скоріше всього знаєш, що такі самі в мене почуття до тебе, але в свою чергу ти зустрічаєшся і цілуєшся з іншими.мені набридло твоє "даа, ми погуляємо.ніі, не буде як в той раз.я тобі напишу коли", а потім як я приїзжаю то "еей, привіт ігнор".МЕНІ ЦЕ ВСЕ НАБРИДЛО!і я не знаю що мені з цим робити.