Холоднеча. Кохана моя, чи ти чуєш, яка холоднеча?
" Смертний протяг", - сказала би Марта, а Марта знає сенс.
Не врятує ніщо - ні мовчання, ні зустріч, ні втеча, -
не врятує ніщо, бо у холод зникає все.Хоч неначе немає зими - ні заметів, ані заметілі.
Холоднеча суха, мов запущений туберкольоз.
Лиш на тілі відбитки одеж, що недавно безславно зотліли
в намаганні згоріти. Можливо, згоріти всерйоз.Проростає цибуля, і яблука в"януть потроху.
Розсипається в прах великодній вінок на стіні.
Допиваю вино, що бродило минулого року,
і жбурляю пляшки за вікно, в неіснуючий сніг.Холоднеча стерильна, і марно чекати предтечу.
Це Різдво не прийшло і, напевно, уже не прийде.
Я ховаюсь в кімнатах, натягую шкури на плечі,
та сховатись від цього, кохана, не можна ніде.
Треба вбрати, кохана, ці шкури, поїджені міллю,
і виводити з дому, і переступати поріг.
і рушати на південь, у край, де ще є заметілі,
щоб упасти обличчям у білий, незайманий сніг.