Вчорашній день був якимсь дуже нудним. Зрозумів, що я вмію відчувати не тільки внутрішню сущність людини, а й слова пісень, які пронизають мене на скрізь (в залежності від пісні відчуття різні).
Треба добряче штурхонути мене, бо я покрився весь звуконепроникною оболонкою світосприйняття. А ще щось з головою не те, наче там все зварилося від якоїсь маячні. Бо мої думки стали настільки дурними і не логічними, що я сам в шоці. Наче я у постйному трансі, коли намагаюся щось комусь написати.
Треба звести собі дівчину. Та хто зна, що це буде, бо я специфічний.
Можливо вона мене буде трусити час від часу від такого стану як зараз.
Коротше кажучи, буде менше часу на хандру незрозумілу, бо буде тепло на душі. Вічне тепло.