в мене є джерело молодої сублімації.
неначе в віконце заглядаю в нього і зовсім не бачу себе.
мені вже скоро 20, а Я ще начебто вмію мріяти, чи як воно там…

усмішка спокійно заповнює лице, я бачу фото, а вони щирі, щиріше ніж усі що скидають мої недавні знайомі, або ще хто.

ХТО?

інколи світ дивує мене, більш того я дивуюсь сама собі, неначе ніколи себе не знала.

так багато речей ще не обговорені, а я відчуваю - дорослішаю

мабуть через рік, або два, перетворення.

мені страшно

вчора побачила дощ, не розчинилася, а майже,

райдуга гарнючааа…

но то до великого здійснення мрій, можливо до вечора
дещо ніщо.