поки дивилась Престолів, всплакнула трохи. стала сентиментальною і чуттєвою. будь-яка дрібниця викликає в мене емоції, і майже ніщо - почуття. я писала вже про це.
сьогодні знову перемога над собою. я змушую себе виходити гуляти, сміятись, розважатись. і не шкодую. все правильно роблю. це найдивовижніше літо, яке у мене було. за ці два тижні я прожила більше, ніж за 9 місяців школи. да ладно, ніж за 16 років життєіснування. я задоволена тим, як я проводжу час. задоволена людьми, які мене оточують. коли я з ними, то забуваюсь, відволікаюсь від своєї основної проблеми, яка движе мною. саме через неї я хочу ридатиридатиридатипитипитипитипити і забутись.
і я намагаюсь з нею боротися, ліквідовувати її, але не виходить. усі мої спроби - марні. чи то погано стараюсь чи то слабка чи ще якісь відмазки. я не знаю. да і це не має значення, адже вона нікуди не дівається. факт є фактом. і це мене з*їдає зсередини. щодня, щовечора, щогодини, щосекунди.
на перший погляд може здатися, що мене це зовсім не турбує. да я і намагаюсь скласти таке враження. я не говорю про це ні з ким. я намагаюсь забутись, втікти від цього. але де б я не була, лише одна секунда вільної думки в голові, і вона зайнята саме цим.
і пишу лише тому, що вже втомилась. стільки спроб було зроблено - і все марно. кожна фраза\цитата, кожне відео\фото\слово і тд, добивають. у мене немає сил. і з кожним днем це роз*їдає мене. коли я вирішу її?
забутись би.

а ще мені захотілось повернути час назад, оскільки я подивилась свої старі фото. ЯК ТАК МОЖНА БУЛО?!?!?!?!
а я тоді ще мріяла про хлопця, взаємне кохання і тд.
принаймні я точно знаю, що ті, з ким я зустрічалась, вподобали в мені внутрішній світ %

все моє минуле взаємнопов*язане. все переплітається, і всі вітки впиваються у мене теперішню. у мене, яка пише зараз цей текст. значно більше стала розуміти зараз. того, узгодження чого допомогає жити краще.
але проблема залишається.
а з нею залишаюсь і я.

піду дивитись серіальчік, а потім грати до 4-ї. це вже стало нормою.
піду забуватись.
добраніч.